Національний гірничий університет — відповідність Часу

ІСТОРІЯ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Історія геологорозвідувального факультету і його діяльність починається з 13 жовтня1899 року, з часу заснування Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ). Учбовий заклад створювався для підготовки гірничих інженерів південної частини Росії. КВГУ було другим вищим навчальним закладом після Петербурзького гірничого інституту гірничо-заводського, а пізніше гірничо-геологічного профілю. При відкритті Катеринославського вищого гірничого училища викладацький склад налічував 13 осіб, виконуючим обов’язки екстраординарного професора по кафедрі мінералогії та петрографії був назначений гірничий інженер Ячевський Л.Я., його помічником асистент Гедройц А.Е. Саме їм належить заслуга у організації і становленні навчального процесу по мінералогії, в методичному та матеріальному його забезпеченні.

 Викладання геологічних дисциплін у Катеринославському вищому гірничому училищі визначено “Положенням про КВГУ” від 29 травня 1899 року. Першими дисциплінами які викладалися стали мінералогія та геологія і вчення про родовища. В цей час був утворений  мінералогічний кабінет. Спочатку на геологічних кафедрах створювались колекції зразків, які викладачі використовували під час лекцій. У 30 роки колекції були об’єднані і доповнені музейними експонатами із ліквідованого у той час Київського гірничо-геологічного інституту.

В 1901 році була заснована кафедра геології, на якій крім палеонтології, історичної геології та еволюційної теорії викладались дисципліни: фізична геологія, геологічна картографія та вчення про корисні копалини. Після 1918 року вона отримала назву кафедри історичної геології та палеонтології. В 1901-1931 роках кафедру очолював видатний геолог і палеонтолог, проф. Микола Йосипович Лебедєв, гірничий інженер, який закінчив Петербурзький гірничий інститут у 1888 році. Він виховав велику плеяду видатних вчених – академіків і членів-кореспондентів академій наук, професорів вищих навальних закладів, вчених науково-дослідних закладів, а також співробітників міністерств і відомств. Серед них М.Д. Залеський, Б.І. Чернишов, М.П. Семененко, Є.О. Новік, А.З. Широков, А.К. Матвеев, Г.Б. Максимович, М.І. Буялов, Є.Ф. Епштейн, С.Є. Верболаз, І.О. Кузнєцов та інші.  

З осені 1903 року мінералогічний кабінет очолював магістр геології і мінералогії ординарний проф. А.В. Лаврський, асистентом у якого працював студент першого прийому і гірничий технік першого випуску КВГУ Й.И. Танатар.

Згідно з рішенням ради КВГУ від 18-19 лютого 1906 року міністра торгівлі та промисловості в училищі серед 18 кафедр були затверджені кафедри: кристалографії, мінералогії та петрографії; геології та вчення про родовища корисних копалин.

Висока кваліфікація викладацького складу училища і його зв’язку з близько розташованими копальнями та заводами (Донбас, Кривий Ріг, Катеринослав) сприяли проведенню учбових занять на високому теоретичному рівні з одночасною досить доброю практичною підготовкою інженерів. Всю учбову роботу вели професори з допомогою своїх асистентів.

Окрім теоретичних та практичних занять значна увага приділялась проведенню учбових і виробничих практик, екскурсій на шахтах і заводах, якими також керували професори. Так геологічна екскурсія продовжувалась з 15.05 по 01.07 під наглядом проф. М.Й. Лебедева і його асистента А.К. Каргіна.

Протягом 1908-1913 років кафедру мінералогії, кристалографії та петрографії очолював магістрант геології і мінералогії, випускник Московського університету Л.Л. Іванов.

Але не весь час учбовий процес протікав безперервно. Такому спокійному життю училища заважали революційні спалахи 1901 та 1905-1906 років. Із-за участі студентів у революційних рухах заняття в училищі були припинені на півтора роки, а у 1905-1906 роках студентів не переводили на наступні курси.

Наказом від 18 квітня 1906 року рада КВГУ вирішила розширити діючі на той час учбові плани і збільшити навчання з чотирьох років до п’яти. Для цього були порівняні учбові плани Петербурзького гірничого інституту і КВГУ. Великої різниці не було, але значно збільшили об’єми викладання геологічних дисциплін.

В червні 1912 року урядом утверджений “Закон про перетворення Катеринославського вищого гірничого училища в Гірничий інститут”.

В 1918 році при гірничому факультеті було засновано геологорозвідувальне відділення. Але навесні 1918 року розгорнулася громадянська війна. З цього часу і до кінця 1920 року заняття не проводились.

3 серпня 1921 року згідно Постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету КВГУ було присвоєно ім’я Федора Андрійовича Сергієва (Артема). 

У 1924 році на геологорозвідувальному відділенні гірничого факультету навчались 61 студенти.

У 1925 році з кафедри геології відокремили кафедру загальної геології, яку очолив проф. С.С. Гембіцький. У Дніпропетровському гірничому інституті з 1928 року для студентів геологорозвідувального факультету був введений курс “Геофізичні методи розвідки”, який викладали проф. П.К. Нечіпоренко, а з 1934 року асистент І.В. Вдовін

Кафедра розвідувальної справи почала функціонувати з 1929 року. Першим завідуючим був обраний проф. А.Я. Гімельфарб.

У 1930 році на базі металургійного факультету утворився Металургійний інститут, на базі хіміко-технологічного – Хіміко-технологічний, а Дніпропетровський гірничий інститут почав готувати інженерні кадри тільки для гірничої промисловості і геологорозвідувальної служби.

Згідно резолюції Пленуму ЦК ВКП(б) про підготовку нових спеціалістів у 1932 році на заміну відділень були створені факультети, в тому числі і геолого-маркшейдерський, які практично без змін існували до Великої Вітчизняної війни. Першим деканом був обраний С.С. Гембіцький.

У 30-х роках С.С.Гембицьким та А.М. Алексеевим проведені гідрогеологічні та інженерно-геологічні дослідження у зв’язку з побудовою ДніпроГЕСа, Криворізького металургійного заводу і осушення шахт Донбасу.

Протягом 1932-1946 роках кафедрою геології та палеонтології завідувала доцент В.І.Погодіна.

Розвиток гірничої промисловості зумовив необхідність підготовки кадрів нових спеціальностей: технологія і техніка розвідки родовищ корисних копалин (вперше у СРСР з 1930 року), гідрогеологія, геофізичні методи пошуків і розвідки родовищ корисних копалин (після ліквідації Київського гірничо-геологічного інституту, 1935 рік).

У 1957 році кафедра розвідувальної справи отримала назву кафедри техніки розвідки родовищ корисних копалин, у період 1932-1941 років та 1945-1975 років нею завідував  проф. Є.Ф. Епштейн. Під керівництвом проф. Є.Ф. Епштейна у 1934-1938 роках вперше були проведені теоретичні та експериментальні дослідження руйнування гірських порід при ударному та ударно-обертальному бурінні, які отримали широке покликання як основоположні у області механічних способів буріння.   

У 1935 році кафедра загальної геології та гідрогеології розділилася. Після затвердження у 1935 році спеціальності гідрогеологія проф. С.С. Гембіцький створив самостійну кафедру гідрогеології та інженерної геології, і очолював її до 1937 року. Кафедра загальної геології залишає свою назву. Кафедрою гідрогеології та інженерної геології впродовж 1938-1941 і 1944-1949 років керував проф. І.А. Скабалланович.

 В цьому ж 1935 році була введена геофізична спеціальність і організована кафедра геофізичних методів розвідки, яку очолив проф. В.С. Федукович.

В цей час наказом по Дніпропетровському гірничому інституту створюється геологічний музей як самостійна одиниця. Його організацію доручили професорам Л.Л. Іванову та М.І. Лебедеву. В подальшому музей отримав назву геолого-мінералогічний. Завідуючим став проф. Л.Л. Іванов, а його помічником Ю.М. Зоткін.

У 1936 році організована самостійна кафедра петрографії під керівництвом проф. М.П. Семененко (завідуючий кафедрою до 1941 року). За кафедрою мінералогії та кристалографії збереглася її колишня назва.   Протягом 1937-1957 років кафедрою загальної, динамічної та структурної геології завідував гірничий інженер-геолог, доцент О.М. Алексеев.

Поступово удосконалювались форми та методи навчання. Замість прийому студентів восени та лютому, іноді у травні, прийом почали проводити один раз на рік у серпні, перед початком навчального року. Була збільшена відповідальність кафедр за підвищення якості навчання та покращення виховної роботи. Введено розклад занять по семестрам. На заміну бригадно-лабораторного методу навчання були введені лекції, семінари, лабораторні і домашні роботи, а замість заліку почали застосовувати диференційовану оцінку знань.

Вчені факультету до початку Великої Вітчизняної війни провели ряд видатних досліджень. М.Й. Лебедеву на основі детального вивчення палеонтологічних залишків вдалося зіставити відклади Донецького карбону з одновіковими відкладами Західної Європи і виділити у нижньому відділі три яруси (турнейський, візейський та намюрський) і підрозділити їх на зони. Товща середнього відділу була роздроблена на два яруси (нижній і верхній) з дрібними підрозділами на окремі зони.

У липні 1941 року у зв’язку з наближенням фронту до міста Дніпропетровськ почалася підготовка інституту до евакуації. В Свердловськ були відправлені 150 викладачів з сім’ями, найбільш цінне обладнання і невелика кількість фонду бібліотеки.

У вересні 1941 року згідно Державного Комітету Оборони Дніпропетровський гірничий інститут тимчасово зупинив свою діяльність, перевів частину педагогічного персоналу і передав евакуйоване надбання Свердловському гірничому інституту і філіалу Московського  гірничого інституту, евакуйованому до Караганди, куди ешелони прибули у листопаді 1941 року. Директором філіалу МГІ був назначений проф. П.Г. Нестеренко. Діяльність ДГІ була поновлена у середині 1943 року у Караганді, на базі контингенту студентів філіалу МГІ.

25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ визволений від окупантів, наближувався час визволення Криворізького та Нікопольського басейнів. 1944-1945 навчальний рік став першим роком роботи, геолого-маркшейдерський факультет поновлено.

Працювати приходилось в тяжких умовах. Важливе значення для налагодження навчального процесу – відновлення бібліотеки. Частина геологічної літератури знаходилась у спортивному залі Державного університету по проспекту Карла Маркса.

За роки війни геолого-мінералогічний музей був повністю знищений. Спеціальна група співробітників та студентів на чолі з проф. П.Г. Нестеренко підготовила  до відправки і вивезла деякі експонати музею. Нажаль, їх пізніше не повернули. Після визволення міста співробітники геологічних кафедр під керівництвом проф. Л.О. Станкевича відновлювали, а по суті створювали новий музей. Тільки декілька зразків довоєнного музею тепер прикрашають його зал.  

У 1948-1949 навчальному році введений до експлуатації навчальний буровий полігон, відновлений геолого-мінералогічний музей.

Разом з іншими після реевакуації, була відновлена кафедра геофізичних методів розвідки, а точніше організована наново. Відновив кафедру проф. А.А. Юньков, якого запросили у 1944 році на посаду завідуючого кафедрою (по 1974 рік) із Свердловського гірничого інституту.

Кафедрою петрографії у 1945-1951 і 1951-1964 роках завідували доценти О.І. Пінчук та М.О. Доморадський. З 1946 року завідуючим кафедрою мінералогії та кристалографії обраний проф. Л.О. Станкевич. Доцент В.В. Яговдік деякий час виконував обов’язки завідуючого кафедри мінералогії, кристалографії та петрографії.

Протягом 1946-1950 років по мірі укріплення матеріальної бази та для забезпечення гірничої промисловості і геологорозвідувальної служби інженерними кадрами, безперервно збільшувався прийом студентів на перший курс. Так, з 1948 по 1950 роки у два рази збільшився прийом на спеціальність геофізичні методи розвідки родовищ корисних копалин, з 1951 року – геологія і розвідка родовищ корисних копалин, інженерна геологія і гідрогеологія.

У 1950 році змінився завідуючий кафедрою гідрогеології та інженерної геології, ним був обраний проф. С.А. Шагоянц (до 1974 року).

У 1951 році геолого-маркшейдерський факультет розділився на два факультети – шахтобудівний та геологорозвідувальний. Останній очолив доц. Ф.М. Диса.

Протягом 1955-1992 років роботами у музеї керував завідуючий музеєм В.Г. Приходько, пізніше В.М. Бойко та його помічник М.О. Труфанова.

Відповідно до рішення ради факультету у 1956 році кафедра загальної геології отримала назву кафедри загальної, динамічної та структурної геології.

У 1958 році відкривається заочне відділення спеціальності геофізичні методи розвідки родовищ корисних копалин.

Кафедрою родовищ корисних копалин протягом 1959-1962 років завідував проф. В.І. Скаржинський, 1963-1968 років –доцент М.О. Доморадський, 1968- 1977 років – проф. Я.М. Черноусов.

З 1957 по 1963 роки обов’язки завідуючого кафедри загальної геології виконував інженер-геолог, проф. П.Г. Нестеренко. Йому на зміну у 1963-1972 роках прийшов інженер-геолог доцент М.П. Кулішов. У 1972-1977 роках завідуючий кафедрою загальної геології інженер-геолог, доцент А.О. Веселов. 1977-1978 роки – виконуючий обов’язки завідуючого кафедри інженер-геолог, доцент П.В. Скляр.

Успішно продовжуючи традиції геологічної школи, кафедри геологорозвідувального факультету виконали великий комплекс досліджень по вивченню будови Донецького вугільного та Криворізького залізорудного басейнів під керівництвом чл. кор. АН України, проф. А.З. Широкова та проф. П.Г. Нестеренко. Дослідження проводились щодо визначення меж вугленосності Великого Донбасу, якості та властивостей його вугілля.

В наступні роки подібні дослідження були виконані для Західного Донбасу у зв’язку з будовою нових шахт. Необхідно було з’ясувати  і синоніміку вугільних пластів, стратиграфію відкладень нижнього карбону, закономірності вугленакопичення і т.д.

У 1964 році у зв’язку зі змінами прийому студентів та структурними змінами дві кафедри мінералого-петрографічного профілю були об’єднані в одну – кафедру мінералогії, кристалографії та петрографії, завідування якої доручили проф. Л.О. Станкевичу (до 1967 року), а пізніше доценту М.О. Доморадському (до 1973 року). З 1975 по 1985 роки кафедрою керував проф. Е.О. Лазаренко.

Відповідно до наказу Мінвуза СРСР №384 від 10 червня 1980 року кафедра історичної геології та палеонтології була об’єднана з кафедрою геології та розвідки родовищ корисних копалин. У 1978-1980 роках обов’язки завідуючого кафедри геології та розвідки родовищ корисних копалин виконував проф. В.М. Кравченко, з 1980 по 2002р.проф. Ю.М. Нагорний, з 2002 року і нині проф. В.Ф. Приходченко. У 80-90 роках великий об’єм наукових досліджень, на вирішення найбільш актуальних питань геології вугільних родовищ, виконаний співробітниками  кафедри та галузевої науково-дослідної лабораторії.

Дослідження присвячені: 1 – вивченню умов формування, геологічної будови і закономірностей розміщення вугільних родовищ (А.З. Широков, І.Л. Сафронов); 2 – збільшенню достовірності та якості прогнозу гірничо-геологічних умов на глибоких горизонтів Донецького, Львівсько-Волинського басейнів, а також вугільних родовищ Закавказзя (Ю.М. Нагорний, Приходченко В.Ф., І.Л. Сафронов, В.В. Ішков, Ю.І. Білоцерковець); 3 – вивченню властивостей та якості вугілля Донецького і Львівсько-Волинського басейнів як сировини для комплексного технологічного використання (А.З. Широков, С.В. Савчук); 4 – промисловому використанню відходів переробки вугілля у зв’язку з необхідністю охорони навколишнього середовища (М.О. Доброгорський, В.М. Нагорний).

Для розвитку Криворізького залізорудного та Нікопольського марганцевого басейнів велике значення мали дослідження групи геологів ДГІ, виконані під керівництвом акад. АН України Н.П. Семененко і професорів Й.І.Танатара, Л.Л. Іванова, П.М. Каніболотського, Л.О. Станкевича, В.М. Кравченко, А.Д. Додатко.

Кафедрою гідрогеології та інженерної геології завідував з 1975 по 1985 роки проф. Ю.І. Антонов, у 1985-1987 роках – доцент В.А. Приходько, у 1987-2000 роках Антропцев О.М., з 2000р. проф. І.О. Садовенко.

В області гідрогеології та інженерної геології дослідження в основному присвячені розробці теоретичних питань проблеми формування і зональності підземних вод, методики гідрогеологічного картування, а також гідрогеологічним та інженерно-геологічним дослідженням, пов’язаним з будовою гідротехнічних споруд, шахт і кар’єрів.

Результати цих досліджень, виконані під керівництвом проф. С.А. Шагоянца, використані при обґрунтуванні умов формування і зональності підземних вод Північного Кавказу, Приуралля, України, що сприяло раціональному та інтенсивному використанні підземних вод для різних потреб народного господарства. Проведені гідрогеологічні дослідження діючих шахт Західного Донбасу з ціллю розробки методів боротьби з притоками підземних вод в гірничі виробки (А.М. Антропцев, Ю.І. Антонов, В.А. Приходько).

У 80-90-х роках дослідження були направлені  на: 1 – оцінку та прогноз господарчої діяльності на підземну та поверхневу гідросфери і розробки методів охорони водних ресурсів і раціональному використанню в гірничодобувних районах (А.М. Антропцев, Ю.І. Антонов, Т.Д. Кудрявець, В.Г. Пасічний, А.І. Шаров); 2 – вирішення питань шахтної гідрогеології та геомеханіки (А.М. Антропцев, І.О. Садовенко, Л.М. Чертков); 3 – гідрогеологічне та інженерно-геологічне обґрунтування проектів будівництва і реконструкції великих промислових об’єктів і гідротехнічних побудов і оцінку їх впливу на гідрогеологічні умови прилягаючих територій (Ю.І. Антонов, В.А. Приходько, В.Д. Кращенко). У 1998р. І.О. Садовенко нагороджений Державною премією України у галузі науки і техніки

Протягом 1975-1980 років кафедрою техніки розвідки родовищ корисних копалин завідував проф. А.М. Бражененко, у 1980-1990 роках – проф. С.Я. Сологуб, з 1990 року проф. Ю.Д. Безсонов, з 2002 року проф. О.М. Давиденко.

Дослідження в області створення технічних засобів і технології ударно-обертального буріння розвідувальних свердловин, нових методів руйнування гірських порід виконані під керівництвом проф. Є.Ф. Епштейна і В.Г. Ясова. У 80-х роках розроблені і впроваджені зносостійкі алмазні коронки з корпусами із композиційних матеріалів, промислові рідини з добавками поверхнево-активних речовин. Проф. С.Я. Сологуб обґрунтував і запровадив технічні заходи і технологію силового різання порід високої міцності твердосплавним породоруйнівним інструментом.

У 1985 році завідуючим кафедрою мінералогії  та петрографії обраний проф. В.М. Нагорний, а з  2003 доцент В.В. Ішков.

З 1988 року кафедра динамічної та структурної геології отримала назву загальної та структурної геології. Протягом 1978-2000 років проф. О.Д. Додатко, 2000-2006 – проф. О.В. Орлінська, а з 2006 очолює кафедру проф. Ю.Т. Хоменко.

Протягом 1974-2000 років кафедрою геофізичних методів розвідки завідував проф. К.Ф. Тяпкін, з 2000 по 2006р. проф. Денисюк Р.П., з 2006 по 2011р. доц.. В.М. Логвін, з 2011р. проф. Довбнич М.М..

Основний напрям наукових досліджень у області геофізичних методів розвідки – збільшення геологічної ефективності і достовірності геофізичних зйомок. Під керівництвом проф. А.А. Юнькова розроблені графічні методи обробки інтерпретації гравітаційних і магнітних аномалій і методи обробки результатів гравітаційних зйомок, які дозволили більш успішно вирішувати завдання геологічного картування і пошуків родовищ корисних копалин. Проф. К.Ф. Тяпкіним розроблені спеціальні методи підрахунку елементів об’ємного гравітаційного поля над рудними жилами, які широко використовуються на практиці. За розробку і впровадження методики геологічного картування, пошуки та вивчення глибинної будови родовищ Української залізорудної провінції геофізичними методами проф. А.А. Юньков і проф. К.Ф. Тяпкін у 1972 році нагороджені Державною премією України у області науки і техніки.

У 1996 році утворилась кафедра геоінформатики (пізніше геоінформаційних систем), очолив її проф. Б.С. Бусигін. З 1996 р. кафедра веде підготовку спеціалістів та магістрів спеціальності «Геоінформаційні системи і технології», а з 1999р. -«Інтелектуальні системи прийняття рішень», «Комп’ютерний еколого-економічний моніторінг»;

 В тому ж році утворений Гемологічний центр, і відкрита підготовка спеціалістів-геологів за спеціалізацією “Діагностика, оцінка коштовних та напівкоштовних каменів”, керівник проф. П.М. Баранов.

 Сьогодні геологорозвідувальний факультет є великою структурною одиницю університету. До складу факультету входять 9 кафедр, з них 7 геологорозвідувального профілю (мінералогії та петрографії, загальної та структурної геології, геології та розвідки родовищ корисних копалин, гідрогеології та інженерної геології, геофізичних методів розвідки, техніки розвідки родовищ корисних копалин, геоінформаційних систем) і 2 загальноінженерної підготовки (вищої математики та хімії), геолого-мінералогічний музей, гемологічний центр з лабораторією по обробці мінеральної сировини, буровий полігон, багаточисленні галузеві науково-дослідні і учбові лабораторії.

 

Декани геологорозвідувального факультету.

 

1932-1937 рр. - проф. Сергій Самойлович Гембіцький. Гірничий інженер-геолог, закінчив КВГУ у 1916 році, професор (1925), працював у інституті протягом 1912-1937 років, завідував кафедрою прикладної геології у 1925-1935 роках та кафедрою гідрогеології і інженерної геології у 1935-1937 роках. 

1937-1938 рр. – проф. Йосип Ісаакович Танатар. Рудничний інженер, закінчив КВГУ у 1903 році, Фрайберзьку Гірничу Академію у 1905 році, Мюнхенський університет у 1910 році, доктор натурфілософії (1911 р.), професор (1917 р.), доктор геолого-мінералогічних наук (1927 р.), працював у ДГІ протягом 1903-1959 років, завідував кафедрою геології і розвідки родовищ корисних копалин у 1914-1958 роках.

1938-1941 рр. та 1945-1947 рр. – доц. Ольга Іванівна Пінчук. Інженер-геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук, завідуюча кафедри мінералогії, кристалографії та петрографії протягом 1945-1951 років.

1947-1954 рр. та 1956-1963 рр. доц. Пилип Матвійович Диса.

1954-1956 рр. доц. Всеволод Ігорович Скаржинський. Інженер-геолог, закінчив Київський університет у 1941 році, доктор геолого-мінералогічних наук (1970 р.), професор (1971 р.),  працював у ДГІ протягом 1953-1962 років, завідував кафедрою геології і розвідки родовищ корисних копалин у 1959-1962 роках.

1963-1968 рр. доц. Юрій Михайлович Зоткін.

1968-1974 рр. доц. Володимир Вікентійович Яговдік. Гірничий інженер-геолог, закінчив ДГІ у 1939 році, кандидат геолого-мінералогічних наук, деякий час виконував обов’язки завідуючого кафедри мінералогії, кристалографії та петрографії.

1974-2007 рр. проф. Юрій Іванович Антонов. Інженер-гідрогеолог, закінчив Дніпропетровський державний університет у 1958 році, професор з 1989 року, завідував кафедрою гідрогеології і інженерної геології протягом 1975-1985 років.

З 2007 р. –проф. Василь Федорович Приходченко. Гірничий інженер-геолог, закінчив НГУ в 1984 р., доктор геологічних наук (1998), професор (2001), працює в НГУ з 1994 р., завідує кафедрою геології та розвідки родовищ корисних копалин з 2002р.

© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт